Пам'яті моєї бабусі ...
Про голодомор 1932-1933р. знаю зі спогадів моєї бабусі Ганни. Їй було 12р., коли восени 1932р. в село прийшов голод. Бабуся згадувала: "«Їсти хотілось постійно. Ми були дуже худі та кволі. Мама нас втішали тим, що холодну зиму пережили, скоро прийде весна, а там з΄явиться кропива, кульбаба, акація, виживемо.
За зиму тато двічі ходив пішки на Полтаву, виміняв свій кожух, хромові чоботи, плетену ковдру на харчі, більше не було вже що міняти та й здоров΄я теж не було. Дуже застудив легені.
Увечері мама довго сиділи біля ліжка Одарки та Марії, дивились на них, гладили та плакали. Андрій якось сказав: « Мамо, не плачте, нічого, що в них такі великі животи, вони виживуть.»
Але не вижили… Спочатку померла Одарочка, а Марійка, хоч і менша, прожила ще тиждень. Тато з
Андрієм обох похоронили на кладовищі…». Ось така гірка правда; двох своїх бабусь я так і не побачила, а могла б ....
Немає коментарів:
Дописати коментар